В нашу редакцию поступило письмо от девушки, чья семья нуждается в помощи. Отец Валентины - инвалид, мать бросила детей в раннем возрасте. Семье Пустовит необходимо помочь в приобретении мотоблока для транспортировки дров, продуктов питания, что значительно облегчит им жизнь. Приводим письмо Валентины ниже.

Пише Вам Пустовіт Валя з села Сапіжанка Шаргородського району Вінницької області. Я вирішила звернутися до Вас з проханням про допомогу і дуже сподіваюся, що Ви надрукуєте мого листа на сторінках Вашої газети і дуже мені цим допоможете. Мені нещодавно зробили хірургічну операцію, пов’язану з зором, тому писати мені ще важко, але я сподіваюся, що добрі люди і Господь почують мої молитви і допоможуть нам.

Родина у нас багатодітна, малозабезпечена, маємо четверо дітей. Батько - інвалід дитинства першої групи. Мати працювати не має змоги, бо за татом потрібен постійний догляд. Мати у нас нерідна. Рідна матір нас залишила батькові, коли Максимові було 13 місяців, а мені всього 1 місяць від народження. І з того часу до нас так і не з`явилася. Дев’ять років тато виховував нас сам. У нього тоді була 2 група інвалідності. Він міг ще ходити, трохи працював, і, хоч було важко, не віддав нас до дитячого будинку чи інтернату, хоча йому не раз пропонували. А п’ять років тому батько познайомився з жінкою, яка мала двох дітей. І так у нас з’явилася мати, хоч не рідна, але все ж таки мати. Батько хоч чимось міг допомогти матері по господарству. Але останні три роки стан його здоров’я сильно погіршився. Йому дали вже першу групу інвалідності, тепер він має милиці та інвалідний візок, менше став рухатися.

Шановні добродії і просто добрі люди, допоможіть нам придбати міні-мотоблок з причепом. Це було б дуже доречно для нашої родини. Нам ним можна було б дров з лісу привезти, а не носити на плечах у мішку, так багато що зробити ним по господарству. Якби був мотоблок, ми б тоді і козу змогли б тримати, і молоко у нас було б. Він дуже простий у керуванні, тому ним і мати змогла б керувати, і Максим, якому вже 15 років. Самі ми його ніколи придбати не зможемо. Не новий, бувший у вжитку, коштує 4-5 тисяч гривень. Це дуже великі гроші для нас. Майже всі гроші, які ми отримуємо, ідуть таткові на ліки. Часто бувають такі дні, що хліба немає за що купити, не кажучи вже про якісь солодощі чи делікатеси. Повірте, це не забаганка, мотоблок нам дуже потрібен. Ми, діти, звісно, не винні, що батько у нас інвалід, ми не маємо того, що мають інші діти. Повірте, нам хотілося б мати комп’ютер і ролики, чи мобільні телефони, але ми розуміємо, що батьки нам не можуть це все купити, тому не нарікаємо, гарно вчимося, але за мотоблок мріємо всі, і ми, і батьки. Тому дуже сподіваємося, що Ви нам допоможете. Нам не потрібно новий, аби був у робочому стані. Ми надсилаємо копії довідок, щоб Ви не думали, що ми Вас обманюємо, що ми якісь аферисти. Допоможіть нам. Я дуже Вам вірю і дуже буду чекати відповіді, і буду кожного дня молитися за Ваше здоров’я.

З повагою, Валя і вся наша родина.

Валя Пустовіт, село Сапіжанка, Шаргородський район, Вінницька область.